Ми всі дуже різні: живемо у різних містах, маємо різні смаки у музиці та їжі, по-різному проводимо вихідні, хтось починає свій ранок з кави, а хтось заварює зелений чай. Та ми навіть посуд для цих напоїв називаємо по-різному: чашка, горнятко, кружка, філіжанка.
Але усі ми без секунди роздумів на «Слава Україні!» відповідаємо «Героям Слава». Та з перших секунд «Ще не вмерла…» кладемо руку на серце.
Кожен з нас чітко знає, що Крим — це Україна. Та пам’ятає на смак долму у Ялті чи янтики у Сімферополі, а комусь навіть пощастило побувати в таборі Артек.
Кожен з нас добре закарбував у пам’яті болі та перемоги Революції: у 1990, у 2004, у 2013. І, на жаль, знає наскільки щемливо звучить «Плине кача…».
Ми об’єднані одним прапором, однією мовою, однією країною та однією історією. Нас об’єднує Україна, де б ми не були: у Львові чи Харкові, в Одесі чи в Києві. На глибині чи на Евересті, в Америці чи в Австралії. Ми не перестаємо бути українцями, доки ми єдині.
З Днем Єднання!
